Кубань давно уже включилась в «информационную войну», которую ведут друг против друга Путин и новые украинские власти. Еще со времени первого митинга «В поддержку Украины» губернатор Александр Ткачев, также как и ряд иных участников митинга, сделал ряд заявлений, практически один в один повторяющих то, что идет с центральных каналов: о «фашистском перевороте», «русофобии», «бандеровщине» и так далее и тому подобное.

На Кубани эта риторика, как правило, усугубляется тем, что местные политические деятели любят затронуть в своих выступлениях еще и тему кубанского казачества и его украинского происхождения. Об этом говорилось и на первом митинге, лицемерно названном «В защиту Украины», еще в марте, когда только начиналась заварушка с Крымом.

На нём губернатор Краснодарского края Александр Ткачев полным драматизма голосом вещал о том, что «на Украину пришла беда» и что кубанцы не оставят в этой беде братский народ: «кровь запорожцев течет в наших жилах». Тогда же, на этом митинге, заместитель атамана Кубанского казачьего войска Константин Перенижко произнес спич о том, что"на Украине запрещают не только говорить, но и думать по-русски«.

Потом были кубанские казаки в Крыму и последующее награждение депутатами ЗСК казаков Краснодарского края от имени Президента РФ за помощь в Крыму. Тогда же высказался председатель ЗСК Владимир Бекетов:

Некто Музычко, который сейчас отправился в мир иной, тогда заявил, что организует «Поезд дружбы» и отправит в Крым и тогда, по его словам, «все эти „патриоты“ разбегутся, как крысы». Он не учел одного: охранять покой жителей Крыма отправились почти тысяча кубанских казаков. И поэтому у этих «деятелей» хватило смелости только приблизиться на расстояние 1 км к месту, где стояли наши казаки и дальше они не пошли.

Любомир Гузар. Фото:www.credo-ua.org

Мир на Донбасі можливий тільки в тому випадку, якщо обидві сторони його захочуть по-справжньому. Про це в інтерв'ю ZN.UA заявив патріарх-емерит Української греко-католицької церкви Любомир Гузар, повідомляють Патріоти України.

"Я не бачу можливості примирення чи миру. Мир можливий лише тоді, коли є дві сторони, які по-справжньому прагнуть цього. В цілому виглядає так, що ми хочемо миру, не хочемо війни ні з Росією, ні з ким-небудь іншим, але це одностороннє бажання. А якщо немає такого ж щирого бажання миру з іншого боку, говорити про мир - мрія і нічого більше. Істинне замирення - справа обох сторін. Таке рішення не може бути одностороннім", - пояснив він.

Прізвище Оліфера Голуба з темряви минулого вперше виринає у світлі пожежі – палаючої пристані турецького Стамбула, штурмом взятої козацькими чайками, якими командував майбутній гетьман. 1615 роком, коли це сталося, датована перша письмова згадка про цього славного лицаря. Скільки років йому було на той час – достеменно не відомо, проте не менш шестидесяти. Та запал ще мав молодечий, розум ясний, а руку з шаблею – міцну, за що пізніше й гетьманом стане, причому не один раз…

Булава з рук Петра Сагайдачного

Вважається, що народився Оліфер Голуб у містечку Стеблеві (нині Корсунського району Черкащини). Точно відомо, що він жив тут, окрім того у Стеблеві мешкало багато його родичів і батько Остап, а сам Оліфер часто у підписах у документах до свого прізвища Голуб додавав ще й «Стеблівець». Де навчався й чим займався до того, як потрапив на Січ – теж оповите таємничим мороком, але звідкись досконало знав латину і був чудовим оратором і дипломатом. Доказом того маємо писаний ним 1620 року лист перському шаху Аббасу Великому, лист латиною, переданий генеральному вікарію Ордену домініканців у Вірменії Паоло Чіттадіні… У тій дипломатичній переписці йшлося про спільну участь у боротьбі проти Османської імперії. Якщо тодішнім очільником України був гетьман Петро Сагайдачний, то її фактичним «міністром закордонних справ» – Оліфер Голуб…

Путін крокує назустріч загибелі. Ілюстрація: ЖЖ.

"Путивизор на днях резко сменил генеральную линию по зомбированию масс. Еще на неделе пропаганда убеждала нас, что никакого экономического кризиса в стране нет. Самое большее, говорилось о «кризисных явотрицательных темпов роста» (так это звучит на новоязе), который, к тому же, давно закончился. Ага, в августе, мы помним.лениях в отдельных секторах экономики», причем говорилось с таким оптимизмом, как будто речь о легком насморке, который сам пройдет", - написав блогер Кунгуров у своєму ЖЖ, передають Патріоти України.

Автоматизована станція пасивної радіотехнічної розвідки «Кольчуга»

У 2016 році державний концерн "Укроборонпром" зосередиться на серійному виробництві новітніх високотехнологічних радарів для української армії та поставки на експорт. Про це заявив директор державного підприємства "Спецтехноекспорт" Павло Барбул, передають Патріоти України з посиланням прес-служби "Укроборонпрому".

Василь Шкляр. Фото: www.ex.ua.

Наймогутнішою зброєю українців є їхня мова. Про це в інтерв'ю Главкому заявив письменників Василь Шкляр, аналізуючи причини збройного конфлікту на Донбасі і анексії Криму, передають Патріоти України.

Українське мистецтво не доходило на Донбас та в Крим. Саме тому там стали можливі ті провокації, які спричинили катастрофу. Ви згодні з цим?

Так, звісно. Там, де нація не має власного культурного та інформаційного простору, утворюється сприятливе поле для загарбника. Але головний тут фактор – це, звичайно, мова, український дух. У нас цей чинник якось замовчується через пропаганду «російськомовного патріотизму», і ніхто не наголошує на тому, що окупант не пішов на північну Луганщину. А не пішов він туди тому, що там україномовні села. І звідси висновок: наймогутніша зброя українців – це їхня мова. Мова – це щит, це той найвищий кордонний мур, якого в сучасному світі не зможе здолати жоден агресор.

Мені легше переживати втрату Криму, бо для мене він ніколи не був українським. Я вимірюю свою Вітчизну територією духу, власним простором. Можливо, Крим колись відійде від Росії, але українським він не стане. Хотілося б, щоб він став Кримськотатарською Республікою, адже у цього народу іншої землі немає.