Головна » Статті » Мої статті |
У категорії матеріалів: 60 Показано матеріалів: 51-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 |
Сортувати за: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
Гетьманом України Мазепу обрали 1687р. Цього високого злету він досяг знову ж таки завдяки своїм блискучим здібностям, надзвичайним політичним і воєнним подіям, що тоді відбувалися.Перед кількома роками розпочалося серйозне зіткнення між європейським світом і Туреччиною. Боротьбу проти заклятого ворога християнства очолила Австрія. Навесні 1683р. кайзер і польський король Ян Собеський уклали союзний договір. В результаті було знято турецьку облогу Відня й завдано низки ударів у південно-східному напрямку. Від звичного утримування оборонних рубежів християни перейшли до наступу. Це, звичайно, вимагало великого напруження сил. Успіх обіцяв бути тим більшим, чим активнішу участь у боротьбі взяли б країни, які поки що стояли осторонь. До священного альянсу Австрії, Польщі (1683) та Венеції (1684), об'єднаних під патронатом Папи римського супроти могутньої Туреччини, сподівалися залучити Москву, яка доти відмежовувалася від чужих їй європейських проблем, а також Персію. Вже навесні 1684р. до Москви прибуло велике австрійське посольство з проектом союзу для спільної боротьби з Туреччиною та її кримським васалом. Однак цієї мети не було досягнуто ні 1684-го, ні наступного року, коли австрійські посли ще частіше відвідували Москву. В січні 1684р. розпочалися подібні переговори між представниками Польщі й московського уряду, але вони також закінчилися безрезультатно. |
Відомо, що синьо-жовті кольоримають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Грунтовне дослідження кольорових композицій у літописних пам’ятках дало підставу російським геральдистам ще у 1910 році стверджувати, що синій і жовтий є державними кольорами древньої Русі, спадкоємицею якої є Україна. Та сині і жовті барви набули поширення не лише у Києві та західноукраїнських землях. Майже усі герби українських міст Наддніпрянщини здавна обромлялися цими кольорами. Зокрема, на відомому нам гербі м. Полтава 1654 р. було зображено золотий лук зі стрілою, зверненою вниз, з чотирма золотими зірками по кутах на блакитному тлі; національні кольори були присутні на гербах полтавських міст Городища, Зінькова, Кобеляк, Кременчука, Миргорода, Лохвиці, Лубен, Пирятина, Хорола. Крім того, з ХVІІ ст. полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовлялося з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися хрести, зорі, зброя, постаті святих. Саме поєднання жовтого і блакитного кольорів ми бачимо на козацьких прапорах Київського, Полтавського, Лубенського та ін. полків. |
|
У Харкові почали встановлювати кримський пам'ятник гетьману Сагайдачному. Як повідомляє "5 канал", восьмиметрову бронзову фігуру в окупованому Севастополі, встановлену в 2008 році, демонтували торік у квітні. Тоді самопроголошений губернатор Сергій Міняйло заявив, що пам'ятник не має історичної цінності. Майже одразу Сагайдачного забрали до Харкова, де він зберігався цілий рік на території комунального підприємства "Зеленбуд". Сьогодні ж кримський монумент почали встановлювати в центрі міста - у сквері на Червоношкільній Набережній. Урочисте відкриття пам'ятника заплановане на 23 серпня - день міста. Нагадаємо, 16 червня під час виступу у Верховній Раді Президент України Петро Порошенко закликав Конституційну комісію затвердити, що Автономна Республіка Крим, як невід'ємна складова частина України, є національно-територіальним утворенням, через яке кримськотатарський народ реалізує своє право на самовизначення. |
За неделю, с 19 по 26 июня, золотовалютные резервы России сократились до $359,6 млрд. Международные золотовалютные резервы (ЗВР) России за неделю упали на $2,4 млрд, говорится в отчете Центрального банка РФ. По состоянию на 3 июля ЗВР РФ составили $359,6 млрд. С начала 2015 года российские золотовалютные резервы имеют тенденцию к уменьшению. В общей сложности они сократились на $28,9 млрд. В течение 2014 года объемы золотовалютных резервов РФ также падали. В начале года они оценивались в $509 млрд 595 млн. В середине ноября запасы сократились до $420 млрд 600 млн, обновив пятилетний минимум. Причиной сокращения внешних активов стало падение курса рубля, сообщили в Центробанке РФ. К концу года золотовалютные резервы РФ составляли $388,5 млрд. джерело:http://gordonua.com/news/money/ |
Русь зі столицею у Галичі поважала й побоювалася вся Європа. Про цього князя літопис каже так: «Він рвався на поганих (ворогів), як лев, сердитий був, мов рись, перелітав землі їхні, наче орел, а хоробрий був, як тур...» В його жилах текла кров королівських і князівських родів Священної Римської імперії, Швеції, Німеччини, Угорщини,Чехії, Польщі й Русі. Був час, коли він задовольнявся подарованими йому тестем п’ятьма невеликими містами, два з них на території сучасної Черкащини, ще два — на Київщині, а ще одне знищене під час монгольської навали. Це були Канів, Корсунь, Богуслав, Трипілля і Торчеськ. Та настав час і він став могутнім правителем всієї Русі, контролюючи з Галича, перетвореного на столицю, навіть великий Київ.Як звали його? Це був князь Роман Мстиславич, батько славного Данила Галицького...Історія не має умовного способу. Але іноді в ній трапляються події та постаті, які змушують задуматися: а що було б, якби сліпий випадок не втрутився в її хід і вона не повернула в геть інше русло? Водночас в істориків є всі підстави саме на таких прикладах належним чином оцінити роль окремих осіб в історії, життя і смерть яких ставали епохами й переломними моментами в розвитку цілих держав. Фатум не раз зле жартував і з нашою країною, але навряд чи колись ще на подальші події так драматично вплинув цілком випадковий епізод, ніж той, що стався над берегами Вісли 19 червня 1205 року, коли під час походу до Саксонії у випадковому зіткненні з польським загоном було смертельно поранено одного з найвидатніших діячів Русі Романа Мстиславича. Залишається лише здогадуватися, наскільки підготовленою була би Русь до монгольської навали, якби Роман Мстиславич встиг реалізувати всі свої задуми й закріпити здобутки, а його сини Данило та Василько успадкували королівський стіл у дорослому віці й не змушені були вести 40-річну виснажливу боротьбу за відновлення батьківського спадку. Втім, і здійсненого Романом виявилося достатньо, аби Руська держава ще понад сто років була провідною силою Центрально-Східної Європи.
|
|
26 квітня біля церкви Мотриного монастиря в Холодному Яру постав чорний, кований із заліза козацький хрест з шаблями, калиновими гілками і гострим войовничим золотим тризубом — пам’ятник сотникові кінної сотні холодноярців Івану Компанійцю. Хрест, кований у черкаській майстерні "Золота підкова" за ескізом Василя Дмитренка та Олега Островського, зведений коштом "Вільного козацтва Холодного Яру". Відкрили пам’ятник, знявши з нього чорний холодноярський прапор, бійці загону "Холодний Яр", який нині воює у складі добровольчого штурмового батальйону "Айдар". 95 років тому, у лютому 1920 року проводжали в останню дорогу сотника кінної сотні Холодного Яру Івана Компанійця. У той ча Мотрин монастир був осердям збройної боротьби новітніх гайдамаків за волю України. Старшина Холодного Яру Юрій Горліс-Горський згадував, що домовину з тілом сотника несли на руках від самих Мельників до Мотриного монастиря. Причому у процесії взяло участь як мінімум 15 тисяч людей. Сотник Андрій Чорнота сказав тоді, що жоден інший холодноярець не мав такого похорону, бо населення любило Івана Компанійця. Той похорон закінчився сальвою із тисяч гвинтівок і трьома пострілами з міномета. А ще — закликом отамана готувати і берегти зброю та бути готовими будь-якої миті стати під чорні знамена Холодного Яру, "щоб повернути Україні її радість і славу". Сьогодні українці зі зброєю у руках стали на захист своєї країни, а чорний прапор Холодного Яру — один з найулюбленіших символів добровольців, які воюють на Сході проти новітніх окупантів. Вшановуючи пам’ять Івана Компанійця, патріоти водночас вшанували усіх, хто поліг за держану незалежність України і за волю нашого народу. Тут, на землі монастиря,звідки в усі часи молитвою і справою українці прагнули здобути краще майбутнє, вони схилили голови перед тими, хто віддав за це життя. Ярослав ЗВЕНИГОРА ДЖЕРЕЛО: КОЗАЦЬКИЙ КРАЙ |
"УКРАИНУ НАШИ ПОТУГИ СМЕШАТ: БОЛИ ОНА НЕ ЧУВСТВУЕТ, СТРАХА НЕ ИМЕЕТ, БЕДНОСТИ НЕ ПУГАЕТСЯ" Российский писатель Захар Прилепин, который отмечается крайними экстремистскими взглядами и ненавистью к Украине, вдруг "прозрел" . И написал в газете "Известия" статью, в которой, кроме привычных ксенофобских и антиукраинских заявлений, призвал россиян без эйфории посмотреть на нынешнюю агрессию России против Украины. "Глупо недооценивать: украинский народ, или серьезная часть украинского народа, переживает то, что называется "пассионарным взрывом".Когда мы говорим о патриотическом чувстве русских людей, ополченцах, о гуманитарных поставках, в которых принимают участие многие и многие россияне,надо отдавать себе отчет, что в Украине имеет место то же самое, но в гораздо более радикальных и более масштабных формах.Украину, грубо говоря, "прет".И основная причина вовсе не пресловутое стремление в Европу, в мир цивилизованных ценностей, комфорта и разнообразных свобод. Основная причина это четкое и безумное осознание борьбы с той силой, что, как кажется украинцам, всегда тяготела над Украиной.Сила эта: Россия, россияне.Они почувствовали, что не просто страстно хотят, но наконец и могут победить пресловутого "старшего брата" и назначить "старшим братом" себя...Тогда вековая мечта осуществится: они посмотрят на это безобразное, огромное, тяжелое образование сверху вниз. И, возможно, даже поспособствуют распаду этого подлого государства, которое тысячу лет присваивает их славу, их государственность, их культуру.Ради такого дела можно пожертвовать многим и многим.Украина слишком долго ждала этого, она, по сути, именно сегодня отвоевывает свой вожделенный суверенитет, создает свою новейшую мифологию. Украинцы ощущают себя древними греками, они часто ведут себя почти так, как вели себя русские в самые страшные моменты нашей истории.Ставки их не просто высокие — они абсолютные: Украина или должна родиться, или роды не состоятся..Никакого разумного и рационального выхода из этой ситуации нет и не предвидится.Все, что русские могут противопоставить этому, — здравый смысл и отсутствие шапкозакидательства.Это только наши прогрессивные деятели дрожат от того, что в России ужасный "патриотический угар" и завтра здесь наступит фашизм, погром и воронок поедет к "Жан-Жаку" ловить на выходе клиентуру.Патриотический подъем в Украине по отношению к нашему (и даже к "ново- росскому") на десять баллов, на тысячу децибел и на две тысячи ватт мощнее.На каждую нашу гуманитарную поставку они делают в десять раз больше, копилки для сборов на ВСУ стоят в каждом магазине, на каждом почтовом пункте и наполняются каждый час.На каждого врача, что уехал из России или из бывших республик СССР лечить и спасать дончан и луганчан, у них есть пять своих врачей, которые спасают бойцов ВСУ.На каждого добровольца — десять добрых молодцев господина Яроша, который, как мы видим, вообще не собирается прекращать войну На каждого Остапа — свой Андрий, а отец Тарас вообще не просматривается. На каждого Моторолу — свои "полевые командиры". они всегда могут сказать, что при взятии аэропорта потери были: 1 киборг до 10 ватников. "Им нужна месть за всю историю Украины сразу, за всю!” А украинские женщины? За этот год на просторах Сети мне встречались сотни и сотни воинственных киевлянок и одесситок с высшим образованием, глубоко взрослых, более чем приличных на вид — самые известные журналистки, певицы и телеведущие там произносят вслух такое, что в России не посмеет сказать ни одна их коллега.Сколько угодно можно кричать о том, что скоро вся Украина будет сидеть на лежанке под Львовом, а Порошенко повесят свои же,Украину это только смешит: боли она не чувствует, страха не имеет, бедности не пугается.Снимите хоть сто репортажей о том, что из деревень и сел Украины мужики массово бегут в Европу и в Россию прочь от военкомов,свои 50 тысяч нового войска они все равно соберут.Украинский солдат, как мы видели в аэропорту Донецка и под Дебальцевом, воюет даже тогда, когда перебита четверть его подразделения, а затем и половина, а потом и две трети...То, что украинцы были в Отечественную вторыми по количеству Героев Советского Союза на душу населения, — надо помнить, надо забить себе на память молотком. Это дети и внуки тех самых героев и бесстрашных солдат — прямые их потомки. Мало того, и среди бандеровцев героев было не меньше, иначе как объяснишь, что самая сильная армия в мире — советская, послевоенная, японскую армию просто смела, а бандеровцев ловила в лесах Западенщини года два еще как минимум — и так и не переловила до конца.Но тогда к тому же никакой Обама не обещал бандеровцам поставок вооружений, инструкторы НАТО не бродили за ними по пятам с дельными советами и никакие послы доброй воли не приезжали к ним...Русские люди должны во всей полноте осознать, с кем имеют дело ополченцы Новороссии, на кого все мы смотрим сейчас. Мы смотрим на свое же зеркальное отражение, что вырвалось на волю и зажило свободной, буйной жизнью. При удобных обстоятельствах это отражение может разбежаться и своим бычьим лбом так ударит нам в лоб, что неизвестно еще, чьи мозги останутся на стене.И мотиваций у этого зеркального отображения куда больше — им нужна месть за всю историю Украины сразу, за всю! И уже не важно, чего там в этой истории они себе придумали...Вся эта снисходительность на тему, что, мол, братья-хохлы, вы сами заплачете, когда поймете, что карман дырявый, а Европе вы не нужны, — гроша ломаного не стоит.В гробу они видели вашу снисходительность!" Зі статті в газеті "Известия" - друкується мовою оригіналу ДЖЕРЕЛО: КОЗАЦЬКИЙ КРАЙ |