ГОНТА (ЛЮТИЙ-ЛЮТЕНКО Іван Макарович)
Народився 24 червня 1897 р. в Капустянському лісництві коло с. Товмача, що на Звенигородщині. Закінчив чотирикласну земську школу, згодом курси Паршина в Москві. Окрім диплому за 6 гімназійних класів, отримав із Московського учбового округу привітання як найкращий студент із математики. На фронті був приділений до 8-го Московського гренадерського полку. Закінчив Омську школу прапорщиків. Лютневу революцію зустрів на посаді помічника командира 12-ї роти 290-го полку, що дислокувався в Черкасах. У 1918 р. брав участь у боях проти більшовиків, зокрема коло станцій Гребінки та Бобринської (нині ст. ім. Тараса Шевченка). За Директорії Лютий-Лютенко був призначений командиром 25-го Черкаського куреня, що дислокувався у Смілі. Служив у Запорізькій дивізії під командою Олександра Загродського. З 1919 р. - в повстансько-партизанському русі, отаман партизанського загону на Звенигородщині. Загін 500 - 800 козаків і старшин 16. Військове звання - сотник 17.
Обраний Головним отаманом Холодного Яру на нараді в с. Матвіївці наприкінці жовтня або в листопаді 1920 року 18. Бойові дії продовжував до осені 1922 р. В березні 1923 р. емігрував до Польщі. В с. Іванцевичах на Поліссі заснував Український еміграційний комітет, який розгорнув бурхливу культурницьку діяльність: ним були створені український хор, самодіяльний театр, українська школа... В м. Володаві-Підляській очолив Союз українських кооперативів. У м. Холмі був директором Кооперативного Союзу. На цій та на попередній посаді виявив себе талановитим підприємцем та щедрим меценатом української справи.
Під час Другої світової війни допомагав військовополоненим Червоної армії, зрозуміло, землякам, багато з них - за його протекцією - було звільнено з концтаборів. 4 червня 1942 р. заарештований гестапівцями. Відбув півроку тюрми в м. Любліні. Жив у м. Мюнхені (Німеччина), згодом - у м. Рабаті (Марокко, 1951 - 1957), пізніше - в США 19. Автор книги "Вогонь з Холодного Яру" (1986, Детройт). Помер у США 19 березня 1989 року. Похований на українському цвинтарі у Бавдн-Бруці 20.

Перший універсал Української Центральної ради — перший державно-політичний акт, універсал Центральної ради, що проголосив автономію України. Прийнятий 10 (23) червня 1917 року в Києві. Повна назва — Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого.

Наприкінці травня Центральна Рада вислала до Петрограду делегацію на чолі з В.Винниченком,М.Ковалевським. Делегація домагалася українізації війська,адміністрації, шкільництва, а також щоб Тимчасовий уряд Росії висловив своє принципове ставлення до можливості надання автономії України. У відповідь на відмову Тимчасового уряду Центральна Рада видала свій Перший Універсал, ухвалений 10 червня (23 червня за новим стилем) та проголошений на Другому Військовому з'їзді. У ньому заявлялося:
Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають — вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.
 
В Універсалі наголошувалось, що Центральна Рада буде «творити новий лад вільної автономної України.

ДЖЕРЕЛО:https://uk.wikipedia.org/

ДОКЛАДНІШЕ НА ТЕМУ УНР http://ingulskapalanka.at.ua/blog