Головна » 2015 » Червень » 09

Петро Дорошенко (1627 — 19 листопада 1698) — визначний український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького Правобережної України (1665–1676), очільник Гетьманщини (1668–1670). Козацький полковник, учасник Хмельниччини та козацько-московської війни. Гетьманування, котре припало на добу Руїни, провів в постійних війнах, як з зовнішніми так і внутрішніми супротивниками.Народився в Чигирині. Походив із давнього козацького роду, онук соратника Петра Сагайдачного Михайла Дорошенка, котрий загинув під час виправи на Крим 1628 року. Батько — наказний гетьман Дорофій Дорошенко.
Загалом існуючі джерела не дають змоги широко висвітлити життя і діяльність Петра Дорошенка в молоді роки — до часу проголошення гетьманом в 1665 році відомості про нього досить фрагментарні.
У 1663–1664 — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із 1665 — полковник Черкаського полку.
У 1665 році Петро Дорошенко був обраний гетьманом Правобережної України, замінивши на цій посаді Павла Тетерю, який у своїй політиці орієнтувався на Польщу.
10 жовтня 1665 правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України, а на початку січня 1666 у Чигирині козацька рада підтвердила вибір старшини. У 1665–1666 Петро Дорошенко придушив амбіції двох претендентів на гетьманську булаву — Василя Дрозденка і Степана Опару.
Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд важливих реформ. Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин (сердюки і компанійці), які відзначалися хоробрістю в бою і особистою відданістю гетьманові.Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Проводячи політику колонізації незалежних земель, Дорошенко на степовому порубіжжі утворив новий Торговицький полк, який довірив Степанові Щербині. Намагаючись здобути підтримку серед народних мас, Дорошенко часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків.
Разом з активними заходами по реорганізації внутрішнього державного життя України Дорошенко розгорнув широку зовнішньополітичну діяльність. Стратегічною метою всієї внутрішньої і зовнішньої політики Дорошенка було об'єднання під своєю владою Лівобережної і Правобережної України. Після підписання між
Московською державою і Польщею Андрусівського перемир'я 1667, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і перейти під політичний протекторат Туреччини.У вересні 1667 об'єднане українсько-турецьке військо, розпочавши воєнні дії в Галичині, змусило польський уряд визнати широку автономію Правобережної України і встановити українсько-польський кордон по річці Горині.Однак, за умовами Підгаєцької угоди, Петро Дорошенко вимушений був таки визнати владу польського короля і внаслідок цього почати пошук нового покровителя в особі Османського султана.
Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, Дорошенко на початку літа на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час тривало антимосковське повстання. В ході нього у військовому таборі під Опішнею козаки вбили гетьмана Івана Брюховецького і 8 червня 1668 проголосили Дорошенка гетьманом всієї України.
Проте гетьманування Дорошенка на Лівобережній Україні тривало недовго. Занепокоєна зміцненням гетьманської влади в Україні Москва та Кримське ханство взялися підривати її шляхом підтримки суперників Дорошенка і прямою військовою агресією. Кримські татари підтримали претендента на гетьманську булаву
запорізького писаря Петра Суховієнка. Дорошенко, призначивши наказним гетьманом на Лівобережжі Дем'яна Многогрішного, був змушений повернутися у Правобережну Україну. На початку 1669 Дорошенку за допомогою запорожців під проводом Івана Сірка вдалося розгромити Суховієнка і його спільників —
кримських татар.

Переглядів: 846 | Додав: slivunchik | Дата: 09.06.2015 | Коментарі (0)


 

Цього року (2015) 3 травня країна відзначала 100-річчя перемоги Українських Січових Стрільців у битві з москалями на горі Маківці Сколівський район Львівська область. Указом Президента були призначені ряд подій з вшанування памяті героїв. Козаки Інгульської Паланки Війська Запорозького Низового Бурка Станіслав, Галіченко Анатолій, Забояк Олег,  Зелений Тарас, Умриш Василь разом Криворізькою Просвітою прийняли участь у згаданих подіях з 2-го по 5-е травня. Вирушили потягом 1-го травня і 2-го в 15-й годині нас зустрів Андрій Богданович Стащишин – член Львівської організації Спілки офіцерів України. Ввечері відвідали Личаківське кладовище, на якому поховно багато видатних патріотів України, в тому числі останні поховання Героїв Небесної Сотні та учасників АТО.

            3-го травня зранку о шостій годині автобусами Львівської ОДА (нам були заброньовані місця)  рушили до підніжжя гори Маківка (120 км від Львова). Потім пішки піднялися на вершину гори 4,5 км – де розташований Меморіал і цвинтар полеглих Січових Стрільців і де власне відбувалися події з вшанування пам’яті. О 12:00 Святі Отці розпочали молебень за упокій душ загиблих, потім були промови виступаючих, які часто проводили паралелі з теперешнім часом і наголосом на те, що москаль – це наш споконвічний ворог, і сьогодні, як і 100 років тому, кращі сини і доньки кладуть свої голови на вівтар УКРАЇНИ, за її СВОБОДУ і НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Приймали участь у цьому заході орієнтовно 3,5-4 тис. патріотів України, серед яких переважна кількість була молодь. Закінчився захід імпровізованим збройним зіткненням  між українськими та московськими військами. Дуже багато отримали позитивних вражень цього дня, місцеві люди були приємно здивовані присутністю Криворізької делегації, багато випадкових людей намагалися з нами зфотографуватися і навіть Голова ОДА і Керівництво Львівської Спілки Офіцерів України зробили з нами фото на згадку.

            4-го травня була спланована подорож на екскурсію до міста Самбір та села Великих Українців Кульчиці. Тут народилися Гетьман Українського Козацтва – Петро Конашевич-Сагайдачний (коли нар. Невідомо – помер 20 квітня 1622р.) «… який проміняв жінку на тютюн та люльку,… необачний», та Франц –Юрій Кульчицький (Шелестович), який прославися тим що навчив Європу пити каву, відкривши першу кав’ярню у Відні у 1683 році. Самбір – гарне районне містечко з найбільшим грекокатолицьким храмом в світі (він ще не добудований і не є чинним) друга «визначна» споруда  - тюрма для «малолєток» де відбував своє перше покарання наш бувший гарант –вікторфьодорич, який доречі, коли заступив на своє президенство відвідав цей заклад – турне «по мєстам баєвой слави».

            5-го травня зранку відвідали Янівське кладовище. На ньому знаходиться велике поховання закатованих мирних жителів Львова, які були заарештовані з приходом перших асвабадітєлєй в 1939 році і замордовані у 41 році коли війська КГБ відступали з приходом гітлерівської Німеччини  та Музей-квартиру Генерала-Хорунжого Української Повстанської Арміїї Романа Шухевича (Тараса Чупринки) в Білогорщі, де він і був вбитий кгб-шними військами в 1951році.  О 15-й годині відбули у Кривий Ріг.

 

Переглядів: 144 | Додав: slivunchik | Дата: 09.06.2015 | Коментарі (0)