Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 60
Показано матеріалів: 51-60
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6

В офіційному документі Міноборони Росії відмовилося від бійців ГРУ Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва, затриманих в травні на Луганщині.
 Про це повідомляє Газета.ру.
 У червні член Ради з прав людини при президенті РФ і директор Правозахисної групи “Громадянин. Армія. Право.” Сергій Кривенко відправив у Міноборони запит з проханням підтвердити офіційний статус затриманих в травні сержанта Алєксандрова і капітана Єрофєєва.Кривенко отримав відповідь від імені начальника управління обліку військовослужбовців Міноборони Сергія Боцвіна. У ньому говориться, що затримані в Україні Алєксандр Алєксандров та Євгєній Єрофєєв дійсно проходили військову службу в армії Росії. Однак “події, пов’язані з їх виїздом з Російської Федерації та перебуванням на території України, відбулися після звільнення з військової служби і не пов’язані з її проходженням”.За словами адвокатів затриманих, Міноборони досі не відповіло на жоден запит української сторони.Фактично це перший офіційний документ військового відомства, який підтверджує, що Алєксандров і Єрофєєв були кадровими військовими.Як відомо, 16 травня під час бойового зіткнення в районі міста Щастя на Луганщині військовослужбовці 92-ї окремої механізованої бригади затримали двох російських спецназівців зі складу диверсійно-розвідувальної групи – Алєксандра Алєксандрова та Євгєнія Єрофєєва.У результаті зіткнення один український військовий загинув, троє отримали поранення.Один із затриманих росіян був поранений в руку, інший – в ногу.Затриманим надали медичну допомогу, потім перевели в Київ у Головний клінічний госпіталь Міноборони.Міноборони Росії заявило, що зазначені громадяни проходили військову службу, але діючими військовими не є.19 травня СБУ оприлюднила свідчення російських військових. Тоді ж затриманим оголосили підозру в скоєнні злочинів, передбачених ст. 258-3 КК України за участь у терористичній діяльності т.зв. “ЛНР”.Один з військових РФ – Алєксандр Алєксандров, сержант з третьої бригади спецназу в Тольятті (РФ), контрактник, служить з 12 грудня 2012 року. Чоловік розповів про те, що група базувалася в Луганську, а сам він приїхав в Україну “захищати область”.Александров назвав прізвища всіх членів їхньої групи, а також повідомив, що в Україну зайшли  26 березня у складі 2-го батальйону в кількості 220 осіб.
Другий – капітан Євгєній Єрофєєв родом з Куйбишева.
 

Мої статті | Переглядів: 134 | Додав: slivunchik | Дата: 24.07.2015 | Коментарі (0)

Гетьманом України Мазепу обрали 1687р. Цього високого злету він досяг знову ж таки завдяки своїм блискучим здібностям, надзвичайним політичним і воєнним подіям, що тоді відбувалися.Перед кількома роками розпочалося серйозне зіткнення між європейським світом і Туреччиною. Боротьбу проти заклятого ворога християнства очолила Австрія. Навесні 1683р. кайзер і польський король Ян Собеський уклали союзний договір. В результаті було знято турецьку облогу Відня й завдано низки ударів у південно-східному напрямку. Від звичного утримування оборонних рубежів християни перейшли до наступу. Це, звичайно, вимагало великого напруження сил. Успіх обіцяв бути тим більшим, чим активнішу участь у боротьбі взяли б країни, які поки що стояли осторонь. До священного альянсу Австрії, Польщі (1683) та Венеції (1684), об'єднаних під патронатом Папи римського супроти могутньої Туреччини, сподівалися залучити Москву, яка доти відмежовувалася від чужих їй європейських проблем, а також Персію. Вже навесні 1684р. до Москви прибуло велике австрійське посольство з проектом союзу для спільної боротьби з Туреччиною та її кримським васалом. Однак цієї мети не було досягнуто ні 1684-го, ні наступного року, коли австрійські посли ще частіше відвідували Москву. В січні 1684р. розпочалися подібні переговори між представниками Польщі й московського уряду, але вони також закінчилися безрезультатно.

   Джерело:http://www.mazepa.name/history/krupnicki-3.html

Мої статті | Переглядів: 343 | Додав: slivunchik | Дата: 24.07.2015 | Коментарі (0)

 Відомо, що синьо-жовті кольоримають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Грунтовне дослідження кольорових композицій у літописних пам’ятках дало підставу російським геральдистам ще у 1910 році стверджувати, що синій і жовтий є державними кольорами древньої Русі, спадкоємицею якої є Україна.

Та сині і жовті барви набули поширення не лише у Києві та західноукраїнських землях. Майже усі герби українських міст Наддніпрянщини здавна обромлялися цими кольорами. Зокрема, на відомому нам гербі м. Полтава 1654 р. було зображено золотий лук зі стрілою, зверненою вниз, з чотирма золотими зірками по кутах на блакитному тлі; національні кольори були присутні на гербах полтавських міст Городища, Зінькова, Кобеляк, Кременчука, Миргорода, Лохвиці, Лубен, Пирятина, Хорола. Крім того, з ХVІІ ст. полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовлялося з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися хрести, зорі, зброя, постаті святих. Саме поєднання жовтого і блакитного кольорів ми бачимо на козацьких прапорах Київського, Полтавського, Лубенського та ін. полків.

Мої статті | Переглядів: 259 | Додав: slivunchik | Дата: 23.07.2015 | Коментарі (0)

                                    Війни Візантійської імперії з Київською Русю.

   Метою руських князів було захоплення і розграбування Константинополя. Князь Святослав, крім того, розраховував зміцнитися на Дунаї. З боку Візантії війни з Русю носили оборонний характер.

У 941 році Київський князь Ігор (Інгвар) здійснив морський похід на Візантію на чолі 10-тисячного війська. Візантійська армія і флот цей момент воювали з арабами. Імператор наказав терміново відремонтувати наявні в гавані Золотий Ріг кораблі і озброїти їх «грецьким вогнем». З допомогою горючої рідини флот русі був спалений. Лише кільком ладьям у чолі з Ігорем вдалося прорватися й піти до Керченської протоки.

У 944 році Ігор повторив похід. На цей раз до бою справу не дійшло. Був укладений мирний договір, за яким Ігор отримав від Візантії данина, а натомість зобов'язався не пускати хазар в Крим.

Соколов Б.В.

Мої статті | Переглядів: 302 | Додав: slivunchik | Дата: 22.07.2015 | Коментарі (0)

                       У Харкові почали встановлювати кримський пам'ятник гетьману Сагайдачному.

    Як повідомляє "5 канал", восьмиметрову бронзову фігуру в окупованому Севастополі, встановлену в 2008 році, демонтували торік у квітні. Тоді самопроголошений губернатор Сергій Міняйло заявив, що пам'ятник не має історичної цінності. Майже одразу Сагайдачного забрали до Харкова, де він зберігався цілий рік на території комунального підприємства "Зеленбуд". Сьогодні ж кримський монумент почали встановлювати в центрі міста - у сквері на Червоношкільній Набережній. Урочисте відкриття пам'ятника заплановане на 23 серпня - день міста.

Нагадаємо, 16 червня під час виступу у Верховній Раді Президент України Петро Порошенко закликав Конституційну комісію затвердити, що Автономна Республіка Крим, як невід'ємна складова частина України, є національно-територіальним утворенням, через яке кримськотатарський народ реалізує своє право на самовизначення.

Мої статті | Переглядів: 93 | Додав: slivunchik | Дата: 20.07.2015 | Коментарі (0)

           За неделю, с 19 по 26 июня, золотовалютные резервы России сократились до $359,6 млрд.

Международные золотовалютные резервы (ЗВР) России за неделю упали на $2,4 млрд, говорится в отчете Центрального банка РФ.

По состоянию на 3 июля ЗВР РФ составили $359,6 млрд.

С начала 2015 года российские золотовалютные резервы имеют тенденцию к уменьшению. В общей сложности они сократились на $28,9 млрд.

В течение 2014 года объемы золотовалютных резервов РФ также падали. В начале года они оценивались в $509 млрд 595 млн. В середине ноября запасы сократились до $420 млрд 600 млн, обновив пятилетний минимум. Причиной сокращения внешних активов стало падение курса рубля, сообщили в Центробанке РФ. К концу года золотовалютные резервы РФ составляли $388,5 млрд.

джерело:http://gordonua.com/news/money/

Мої статті | Переглядів: 153 | Додав: slivunchik | Дата: 11.07.2015 | Коментарі (0)

                                                         Русь зі столицею у Галичі

                               поважала й побоювалася вся Європа.

Про цього князя літопис каже так: «Він рвався на поганих (ворогів), як лев, сердитий був, мов рись, перелітав землі їхні, наче орел, а хоробрий був, як тур...» В його жилах текла кров королів­ських і князівських родів Священної Римської імпе­рії, Швеції, Німеччини, Угорщини,Чехії, Польщі й Русі. Був час, коли він задовольнявся подарованими йому тестем п’ятьма невеликими містами, два з них на території сучасної Черкащини, ще два — на Київщині, а ще одне знищене під час монгольської навали. Це були Канів, Корсунь, Богуслав, Трипіл­ля і Торчеськ. Та настав час і він став могутнім правителем всієї Русі, контролюючи з Галича, перетвореного на столицю, навіть великий Київ.Як звали його? Це був князь Роман Мстиславич, батько славного Данила Галицького...Історія не має умовного способу. Але іноді в ній трапляються події та постаті, які змушують задуматися: а що було б, якби сліпий випадок не втрутився в її хід і вона не повернула в геть інше русло? Водночас в істориків є всі підстави саме на таких прикладах належним чином оцінити роль окремих осіб в іс­торії, життя і смерть яких ставали епохами й переломними моментами в розвитку цілих держав. Фатум не раз зле жартував і з нашою країною, але навряд чи колись ще на подальші події так драматично вплинув цілком випадковий епізод, ніж той, що стався над берегами Вісли 19 червня 1205 року, коли під час походу до Саксонії у випадковому зіткненні з польським загоном було смертельно поранено одного з найвидатніших діячів Русі Романа Мстиславича. Залишається лише здогадуватися, наскільки підготовленою була би Русь до монгольської навали, якби Роман Мстиславич встиг реалізувати всі свої задуми й закріпити здобутки, а його сини Данило та Ва­силько успадкували королівський стіл у дорослому віці й не змушені були вести 40-річну виснажливу боротьбу за відновлення батьківського спадку. Втім, і здійсненого Романом виявилося достатньо, аби Руська держава ще понад сто років була про­відною силою Центрально-Східної Європи.

 

Мої статті | Переглядів: 240 | Додав: slivunchik | Дата: 04.07.2015 | Коментарі (0)


                                                       Москалі і кацапи: в чому різниця?
Хто такі кацапи?
І чим вони відрізняються від москалів? Чому цими образливими прізвиськами називають жителів Росії?
Напевно кожен з вас хоча б раз у житті чув ці назви - але що вони означають насправді і чим відрізняються один від одного, відомо небагатьом.Тому поділюся тим, що відомо мені - при цьому аніскільки не претендуючи на істину в абсолютній інстанції.Почнемо з москалів.Спочатку москалями українці називали служивий люд, перебував на службі у Російській імперії (незалежно від національної приналежності): військових,поліцейських, співробітників тодішніх спецслужб і деяких держчиновників - загалом, всіх тих, хто служив інструментом поневолення українців в руках  самодержавства. Вираз «поголити у москалі» пам'ятаєте? Пізніше це визначення від українців перейняли й представники інших народів.Поняття «кацап» походить від злиття двох слів: «як» і «цап» (хто не знає, цап - це по-українськи козел). Цим словом називали спочатку воїнів Московії,а потім і всіх інших жителів Російської імперії, які потрапляли під порівняння з козлами.Треба зауважити, що сучасне кримінально-негативне значення слово «козел» отримало порівняно недавно - спочатку в нього закладався трохи інший зміст.
Схожість із козлами купувалася за такими ознаками:
1.Упертість - як відомо, козли в природі дуже вперті тварини.
2.Кліновідная борідка - як у цапа (як цап або кацап).
3.Запах - козли завжди володіли специфічним неприємним запахом.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити наступний висновок: не всі москалі - кацапи, і не всі кацапи - москалі. Тим більше не всі жителі Росії є кацапами та / або москалями. Як їх відрізнити від звичайних нормальних людей в сучасному світі? Та дуже просто. Кожен, хто заражений імперським вірусом і мріє чи допомагає Кремлю відтворювати Імперію, хто перебуває на службі у Москви - той москаль, незалежно від громадянства та місця проживання. При цьому такі люди не обов'язково є кацапами - адже серед москалів є маса культурних, освічених, по-своєму вихованих і навіть місцями інтелігентних людей, з тих чи інших причин перебувають на службі у Кремля. Кацапи ж у сучасному світі відрізняються тупістю, лінню, цапиним упертістю, неохайністю,
жадібністю, хамовитий, грубістю, неосвіченістю та іншими подібними якостями. Якщо вам попався сильно нетверезий і матюкається індивідуум, від якого за версту несе запахом давно немитого тіла, і який при найменшому незгодою з його виключно вірною точкою зору переходить на образи, хамство або застосування фізичної сили - це стовідсотковий кацап., Незалежно від етнічного походження.Точно такими ж кацапами можна вважати і інтернетівських тролів, онуч і ура-патріотів.Решту жителів Росії, які не страждають імперськими амбіціями і не володіють перерахованими вище рисами або хоча б борються з ними і вважають їх негідними людського звання, називають просто росіянами, незалежно від національності.

Мої статті | Переглядів: 81 | Додав: slivunchik | Дата: 30.06.2015 | Коментарі (0)

26 квітня біля церкви Мотриного монастиря в Холодному Яру постав чорний, кований із заліза козацький хрест з шаблями, калиновими гілками і гострим войовничим золотим тризубом — пам’ятник сотникові кінної сотні холодноярців Івану Компанійцю.

Хрест, кований у черкаській майстерні "Золота підкова" за ескізом Василя Дмитренка та Олега Островського, зведений коштом "Віль­ного козацтва Холодного Яру". Відкрили пам’ятник, знявши з нього чорний холодноярський прапор, бійці загону "Холодний Яр", який нині воює у складі добровольчого штурмового батальйону "Айдар".

95 років тому, у лютому 1920 року проводжали в останню дорогу

сотника кінної сотні Холодного Яру Івана Компанійця. У той ча Мотрин монастир був осердям збройної боротьби новітніх гайдамаків за волю України. Старшина Холодного Яру Юрій Горліс-Горський згадував, що до­мовину з тілом сотника несли на руках від самих Мельників до Мотриного монас­тиря. Причому у процесії взяло участь як мінімум 15 тисяч людей. Сотник Андрій Чорнота сказав тоді, що жоден інший холодноярець не мав такого похорону, бо населення любило Івана Компанійця.

Той похорон закінчився сальвою із тисяч гвинтівок і трьома пострілами з міномета. А ще — закликом отамана го­тувати і берегти зброю та бути готовими будь-якої миті стати під чорні знамена Холодного Яру, "щоб повернути Україні її радість і славу".

Сьогодні українці зі зброєю у руках стали на захист своєї країни, а чорний прапор Холодного Яру — один з най­улюбленіших символів добровольців, які воюють на Сході проти новітніх окупантів.

Вшановуючи пам’ять Івана Компанійця, патріоти водночас вшанували усіх, хто поліг за держану незалежність України і за волю нашого народу. Тут, на землі монастиря,звідки в усі часи молитвою і справою українці прагнули здобути краще майбутнє, вони схилили голови перед тими, хто віддав за це життя.

Ярослав ЗВЕНИГОРА

ДЖЕРЕЛО: КОЗАЦЬКИЙ КРАЙ

Мої статті | Переглядів: 167 | Додав: slivunchik | Дата: 25.06.2015 | Коментарі (0)

"УКРАИНУ НАШИ ПОТУГИ СМЕШАТ: БОЛИ ОНА НЕ ЧУВСТВУЕТ, СТРАХА НЕ ИМЕЕТ, БЕДНОСТИ НЕ ПУГАЕТСЯ"

Российский писатель Захар Прилепин, который отмечается крайними экстремистскими взглядами и ненавистью к Украине, вдруг "прозрел" . И написал в газете "Известия" статью, в которой, кроме привычных ксенофобских и антиукраинских заявлений, призвал россиян без эйфории посмотреть на нынешнюю агрессию России против Украины.

"Глупо недооценивать: украинский народ, или се­рьезная часть украинского народа, переживает то, что называется "пассионарным взрывом".Когда мы говорим о па­триотическом чувстве рус­ских людей, ополченцах, о гуманитарных поставках, в которых принимают участие многие и многие россияне,надо отдавать себе отчет, что в Украине имеет место то же самое, но в гораздо более радикальных и более масштабных формах.Украину, грубо говоря, "прет".И основная причина вовсе не пресловутое стремление в Европу, в мир цивилизованных ценностей, комфорта и разнообразных свобод. Основная причина это четкое и безумное осознание борьбы с той силой, что, как кажется украинцам, всегда тяготела над Украиной.Сила эта: Россия, рос­сияне.Они почувствовали, что не просто страстно хотят, но наконец и могут побе­дить пресловутого "старшего брата" и назначить "старшим братом" себя...Тогда вековая мечта осуществится: они посмотрят на это безоб­разное, огромное, тяжелое образование сверху вниз. И, возможно, даже поспо­собствуют распаду этого по­длого государства, которое тысячу лет присваивает их славу, их государственность, их культуру.Ради такого дела можно пожертвовать многим и многим.Украина слишком долго ждала этого, она, по сути, именно сегодня отвоевывает свой вожделенный сувере­нитет, создает свою новей­шую мифологию. Украинцы ощущают себя древними греками, они часто ведут себя почти так, как вели себя русские в самые страшные моменты нашей истории.Ставки их не просто высокие — они абсолютные: Украина или должна ро­диться, или роды не состо­ятся..Никакого разумного и рационального выхода из этой ситуации нет и не предвидится.Все, что русские могут противопоставить этому, — здравый смысл и отсутствие шапкозакидательства.Это только наши прогрессивные деятели дро­жат от того, что в России ужасный "патриотический угар" и завтра здесь наступит фашизм, погром и воронок поедет к "Жан-Жаку" ловить на выходе клиентуру.Патриотический подъем в Украине по отношению к нашему (и даже к "ново- росскому") на десять баллов, на тысячу децибел и на две тысячи ватт мощнее.На каждую нашу гума­нитарную поставку они делают в десять раз больше, копилки для сборов на ВСУ стоят в каждом магазине, на каждом почтовом пункте и наполняются каждый час.На каждого врача, что уехал из России или из бывших республик СССР лечить и спасать дончан и луганчан, у них есть пять своих врачей, которые спа­сают бойцов ВСУ.На каждого добровольца — десять добрых молодцев господина Яроша, который, как мы видим, вообще не со­бирается прекращать войну На каждого Остапа — свой Андрий, а отец Тарас вообще не просматривается. На каждого Моторолу — свои "полевые командиры". они всегда могут сказать, что при взятии аэропорта потери были: 1 киборг до 10 ватников.

"Им нужна месть за всю историю Украины сразу, за всю!”

А украинские женщины? За этот год на просторах Сети мне встречались со­тни и сотни воинственных киевлянок и одесситок с высшим образованием, глу­боко взрослых, более чем приличных на вид — самые известные журналистки, певицы и телеведущие там произносят вслух такое, что в России не посмеет сказать ни одна их коллега.Сколько угодно можно кричать о том, что скоро вся Украина будет сидеть на лежанке под Львовом, а По­рошенко повесят свои же,Украину это только сме­шит: боли она не чувствует, страха не имеет, бедности не пугается.Снимите хоть сто репор­тажей о том, что из деревень и сел Украины мужики массово бегут в Европу и в Россию прочь от военкомов,свои 50 тысяч нового вой­ска они все равно соберут.Украинский солдат, как мы видели в аэропорту Доне­цка и под Дебальцевом, воюет даже тогда, когда перебита четверть его подразделения, а затем и половина, а потом и две трети...То, что украинцы были в Отечественную вторыми по количеству Героев Со­ветского Союза на душу населения, — надо помнить, надо забить себе на па­мять молотком. Это дети и внуки тех самых героев и бесстрашных солдат — прямые их потомки.

Мало того, и среди бандеровцев героев было не мень­ше, иначе как объяснишь, что самая сильная армия в мире — советская, после­военная, японскую армию просто смела, а бандеровцев ловила в лесах Западенщини года два еще как минимум — и так и не переловила до конца.Но тогда к тому же ника­кой Обама не обещал бандеровцам поставок вооруже­ний, инструкторы НАТО не бродили за ними по пятам с дельными советами и ника­кие послы доброй воли не приезжали к ним...Русские люди должны во всей полноте осознать, с кем имеют дело ополченцы Новороссии, на кого все мы смотрим сейчас. Мы смо­трим на свое же зеркальное отражение, что вырвалось на волю и зажило свобод­ной, буйной жизнью. При удобных обстоятельствах это отражение может разбежать­ся и своим бычьим лбом так ударит нам в лоб, что неизвестно еще, чьи мозги останутся на стене.И мотиваций у этого зер­кального отображения куда больше — им нужна месть за всю историю Украины сра­зу, за всю! И уже не важно, чего там в этой истории они себе придумали...Вся эта снисходитель­ность на тему, что, мол, братья-хохлы, вы сами за­плачете, когда поймете, что карман дырявый, а Европе вы не нужны, — гроша ло­маного не стоит.В гробу они видели вашу снисходительность!"

Зі статті в газеті "Известия" - друкується мовою оригіналу

ДЖЕРЕЛО: КОЗАЦЬКИЙ КРАЙ

Мої статті | Переглядів: 193 | Додав: slivunchik | Дата: 23.06.2015 | Коментарі (0)

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60