Головна » 2016 » Січень » 22

 

Перші герої Небесної сотні. Фото: соцмережі.Перші герої Небесної сотні. Фото: соцмережі.

 

"Цього дня два роки тому, рано вранці, я ввімкну телевізор, побачу трансляцію із Грушевського, побачу бійню... Розбуджу маму, увійду в інтернет і побачу фото вбитого Локі зі проханням допомогти в розпізнанні...", - написав Назар Приходько на своїй сторінці у "Фейсбук", передають Патріоти України.

 

 

Оправившись від першого шоку, адже Локі був моїм Другом, стану дзвонити Тополі (Ігореві Мазуру), аби дізнатися хоч якісь подробиці. Не було подробиць. Примчавши на Майдан, знаючи, що смертей вже дві, (загинув Сергій Нігоян), я вже на місці став діставати "старих" унсовців питаннями: "Що сталося, коли, як?" Відповідали неохоче, адже самі не дуже хотіли вірити в те, що влада таки почала вбивати...

По всьому Майдану, при кожному наметі виставлялися посилені загони охорони, "Молотов" лився рікою – Майдан перейшов на військовий стан: УНСО і весь тодішній "Правий сектор" позмінно робили вилазки на Грушевського, аби помститися за вбитих побратимів. "Нарнія" взагалі звідти не вилазила: вони не входили до тодішнього ПС і підпорядковувалися самі собі.

Стало відомо про смерть Юрія Вербицького, викраденого разом з Ігорем Луценком напередодні, архітектора зі Львівщини, якого замерзлого та закатованого знайшли в лісосмузі у Бориспільському районі. Добре, що Ігор Луценко вижив. Але на той день випало вже три смерті...

 

 

Багато поранених, серед яких як активісти Майдану, так і багато журналістів та медиків. Але ми не відступили. Ми розуміли, що якщо злякаємось, розбіжимося "по русифікованих містах", нас там переб'ють поодинці. Ми стояли.

За покришки, масло та бензин у каністрах – нам світило 15 років, але того дня ми разом із Giorgi Basilia на прохання хлопців на свій страх і ризик з'їздили на заправку за необхідним для "Молотова". Вирішили по уму: на одній купили масло, при тому продавчиня, побачивши нас у типово "майданівських" прикидах, винесла з підсобки масло подешевше зі словами "це теж підійде", а на іншій, після того як залили у каністри бензин, касирка сказала: "Хай вас Бог береже"... Україна, принаймні прогресивна, мислездатна та патріотична її частина, вже була за нас, і нам було цього достатньо. В нас вірили, а ми вірили в себе.

Відчергувавши ніч, тоді, до речі, мороз був приблизно такий самий, якщо не більше, під ранок, повертаючись додому з коханою, яка стоїчно відчергувала поруч зі мною, я подумав: "От казала мені бабуся: "Він бандит! Він буде вас вбивати і так просто не піде"; рацію мала бабуся, але вона не врахувала одної простої істини: "Жоден бандит не здатен перемогти Народ – і в цього не вийде!"

На декілька днів пізніше, 25-го січня, стало відомо про смерть четвертого Героя Революції – Романа Сеника, який помер від ран, отриманих 22-го, і крововтрати. Тоді це ще не була Небесної сотні, але вони стали її першими Бійцями, які загинули в День соборності України за якраз-таки її Соборність і Незалежність, тому пам'ять про них ми повинні пронести крізь віки...

Переглядів: 493 | Додав: slivunchik | Дата: 22.01.2016 | Коментарі (0)

Бандитам і їхнім російським господарям "кіборги" Донецького аеропорту запам'ятаються назавжди... Малюнок Святослава Пащука

Цими днями виповнюється рік відтоді, як українські військові, знищивши безліч російських найманців, після 242 днів героїчної оборони і безперервних боїв покинули руїни Донецького аеропорту.

Оборона  від російсько-терористичних військ летовища, побудованого Україною до Євро-2012, розпочалася 26 травня 2014 року і тривала до 22 січня 2015-го – 242 дні, довше, ніж більшість оборонних операцій німецько-радянської війни, якими так несамовито пишається ідейний наслідувач гітлерівського Райху – путінська Росія.

22 січня, коли останній український вояк залишав будівлю ДАП, від надсучасного летовища залишилися лише груди обгорілого бетону – захищати вже було нічого, та й ні для чого.

Багато хто тоді говорив, що аеропорт треба було залишити значно раніше, мовляв жодного тактичного чи стратегічного сенсу так довго обороняти вщент зруйнований об’єкт не було. З формальної точки зору вони були цілком праві, але Донецький аеропорт став для України не просто місцем, звідки злітають літаки, а новими Жовтими водами, Корсунем і Крутами. Уже за рік по відступу з аеропорту це відчувається особливо гостро. Можна, звісно, вкотре повторити, що ДАП – це символ незламного козацького духу, жертовності та самовідданості, але в цих словах забагато непотрібного заїждженого пафосу.

Насправді оборона Донецького аеропорту довела лише одне – Донецьк – це Україна, і нею залишиться, яких би ново- чи малоросій, ДНР чи ЛНР не вигадали у Кремлі. За чуже так не б’ються

http://www.depo.ua/

 

Поделиться в соц. сетях

джерело:http://cossackland.org.ua/

Переглядів: 511 | Додав: slivunchik | Дата: 22.01.2016 | Коментарі (0)