Головна » 2015 » Липень » 10

 

           УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛКІВ У ПІВНІЧНІЙ ВІЙНІ

Інтереси Московії у війні проти Швеції за здобуття виходу через Балтійське море до Західної Європи не мали нічого спільного з інтересами України. Козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії, Прибалтики, Речі Посполитої. Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже вже перші бої принесли численні втрати. До того ж козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, потерпали від утисків та образ московських воєначальників. Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби спричиняли скарги й нарікання, а часом навіть самовільне повернення козаків додому. До невдоволення спонукало те, що дуже часто козаків використовували як дешеву робочу силу для канальних і землерийних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень. Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ. Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Серед козацької старшини ширилися чутки про ще істотніші зміни: ліквідацію козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська до Московії тощо. Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на Мазепу, який, звісна річ, і сам розумів згубність відносин України з Московією.

Плекаючи мрію вивести Гетьманщину з-під влади царя, Іван Мазепа в 1704-1705 рр. удався до таємної дипломатії з противниками Москви. Так, зокрема, восени 1705 р. він налагодив зв'язки з польським королем Станіславом Лещинським, якого було обрано 1704 р. тими угрупованнями, що підтримували шведського короля. Через Лещинського український гетьман сподівався встановити стосунки зі Швецією. У 1706 р. Мазепа й справді завдяки посередництву польського короля розпочав таємні зносини зі шведським королем Карлом ХІІ.

                              УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКИЙ СОЮЗ

Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав українського гетьмана до рішучих дій задля визволення Гетьманщини. Мазепа вирішив об'єднатися зі шведами для війни проти Московії. 24 жовтня 1708 р. Іван Мазепа виїхав на зустріч із Карлом ХІІ. З ним вирушили чотиритисячне військо, генеральна старшина та 7 із 12 полковників. Надвечір 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч Мазепи з Карлом ХІІ. 29-30 жовтня 1708 р. між українцями та Карлом ХІІ було укладено договір. Стислий (із 6 пунктів) виклад цього договору містить "Вивід прав України" - політичний документ, з яким 1712 р. Пилип Орлик (генеральний писар за урядування Мазепи, гетьман у вигнанні), обстоюючи права України, звернувся до європейських монархів.

                                                             Договір передбачав:

-Україна має бути незалежною і вільною;

-усі загарбані Московією землі, що колись належали "руському" народові, мають бути повернені Українському князівству;

-шведський король зобов'язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це просять гетьман і "стани";

-Мазепа має бути довічним князем України;

-шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства;

-для стратегічних потреб шведське військо може займати п'ять українських міст (Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч).

ПРИЄДНАННЯ ЗАПОРОЖЦІВ ДО ШВЕДСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗУ

Щоб якось поліпшити ситуацію, Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін. Запорозьке 10-тисячне військо мало славу запеклих вояків, користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам вийти зі скрути. Це добре розумів і Петро І, який протягом зими 1708 - весни 1709 рр. наполегливо переконував запорожців не підтримувати Мазепу. Січова рада вирішила підтримати Мазепу й перейти на бік шведського короля. 26 березня 8-тисячний загін запорожців, розбивши дорогою підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік Полтави. У Диканьці запорожців вітав Іван Мазепа. Звідти гетьман разом з кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ на зустріч із Карлом ХІІ. Зустріч Мазепи, Гордієнка та шведського короля відбулася 27 березня 1709 року.

                                    Зруйнування Чортомлицької Січі

Відповіддю Петра І на приєднання запорожців до Мазепи й Карла було зруйнування Січі. Прямуючи на Січ, війська московського полковника Яковлєва нищили козацькі містечка і села. Було спустошено й містечко Переволочну, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, московські вояки вирізали, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ з першої спроби московити не змогли, зазнавши чималих втрат. На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Ґалаґана. Він добре знав Січ і її околиці та облудно обіцяв січовикам недоторканість. Це й вирішило справу. 14 травня 1709 р. Січ було захоплено. Виконуючи царський наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі. Гармати, скарб і прапори було вивезено. Зруйнування Січі та жорстока розправа над запорожцями, як і спалення Батурина, мали одну й ту саму мету - поставити українців на коліна.

                             ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709 р.

    Навесні 1709 р. Карл ХІІ відновив воєнні дії. Він вирішив розпочати наступ на Москву. Шлях шведів мав пролягти через Харків і Курськ. Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війську треба було знешкодити добре укріплену Полтаву. Шведська армія підійшла до Полтави наприкінці квітня. Карл ХІІ сподівався взяти місто штурмом або внаслідок переговорів, одначе того не сталося. Тому 1 травня шведське військо змушене було розпочати облогу. Тим часом до міста прибув Петро І з головними силами. 27 червня стався генеральний бій. Він розпочався о 5-й годині ранку атакою шведської піхоти на московські редути (земляні укріплення). Близько 11-ї години битва закінчилася цілковитою поразкою шведів.

Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць тогочасної європейської політики. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди. Для України ж наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд, що здобув перемогу, став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини

Переглядів: 564 | Додав: slivunchik | Дата: 10.07.2015 | Коментарі (0)