21:31 Україна- малоросія.Москва- это глубинка малоросии. |
Назви і самоназви української території Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України – Руська земля. Людьми Х-ХІІІст.воно вживалося у двох значеннях: конкретному– на окреслення ядра політичної спільноти – Середнього Подніпров’я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву,а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї, вже на ХІІ -ХІІІ ст. досить ефемерної єдності. Кожен з відламів колишньої Київської держави за посередництвом Церкви й спільної книжної традиції“пам’ятав” про свою причетність до Руської земліі називав себе, як свідчать твори місцевих книжників, Руссю, байдуже – чи писалися вони у Полоцьку,Смоленську або Вітебську, чи в Москві й Суздалі, чи в Чернігові, Києві,Галичі. Проте назви державних організмів, з якими надалі пов’язалися долі цих земель, їхню “‘руськість” відбивали хіба опосередковано, через титул володаря. Тільки Галицько-Волинська держава, позбувшись власної династії і увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, єдина утримала в назві прямий зв’язок зі старою Руссю, офіційно іменуючись з першої третини ХV ст. Руським воєводством.Власне стосовно цієї території Константинопольський патріархат, маючи клопіт з розрізненням нового – московського і старого – київського святительських церковних осідків у першій половині ХІVст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia [Мала Росія]‚ на відміну від Megale Rosia [Велика Росія]. За звичною для греків просторовою системою, Мала Росія означала первісну територію політичного тіла, а Велика – її похідні новоутворені частини (на зразок Малої,тобто материкової Греції та її колоній – Великої Греції). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживалося Константинополем для позначення українських єпархій Київської митрополії аж до їх підпорядкування Московському патріархові (1686). З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті ХІV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного простору Польщі і Литовського князівства,а з кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).На відміну від константинопольського, західноєвропейське сприйняття відштовхувалося не від церковної, а від державно-територіальної ознаки.Тому, наприклад, на географічних мапах землі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia, литовсько-білоруська територія– як Ducatus Lithuania Наталія Яковенко |
|
Всього коментарів: 0 | |