Головна » 2015 » Жовтень » 8 » 9 жовтня 1655 – Перемога гетьмана Б. Хмельницького над поляками під Городком коло Львова
21:37
9 жовтня 1655 – Перемога гетьмана Б. Хмельницького над поляками під Городком коло Львова

Військова кампанія літа 1954 – зими 1655 р. мала важкі для України наслідки. Це засвідчило неефективність укладеного договору з Московією. Проте результат військових дій наступного 1655 р. був значно кращим і виграшним. Тут свою роль, окрім війни Московії з Річчю Посполитою, відіграли і скоординовані дії Гетьмана Богдана Хмельницького з іншим природним союзником – Швецією, що також вступила у війну з Польщею.Зібравши достатні для наступу сили 11 липня Гетьман Хмельницький пішов походом на польські залоги у Кам’янці (Подільському) та інших замках. Разом з ними пішли і невеликі частини московського війська під проводом боярина Бутурліна. Що не стільки допомагали, як створювали  Гетьману Козацької України певні політичні незручності у його державній діяльності (Див. М.Грушевський „Ілюстрована історія України”. К.1992, с.297). У середині серпня під стінами Кам’янець-Подільської фортеці було таємно укладено українсько-шведську угоду, що передбачала проведення наступу до межі західних земель України-Руси,включення звільнених земель до складу держави й зобов’язання шведів не переходити на правий берег   Вісли.Б.Хмельницький з армією далі рушив на Західну Україну.Польське військо під командуванням Коронного гетьмана Речі Посполитої С.Потоцького відступило аж під Львів. Тут воно спробувало сховатись за львівськими мурами. Проте львів’яни не  впустили в місто Коронного гетьмана з військом. Вони вирішили оборонятися власними силами. Потоцький відступив тим часом під Городок і 22 вересня розташував свій табір при шляху з м.Городка, до с.Кам’яноброда. 26 вересня армія Гетьмана України Б.Хмельницького підійшла під Львів і оточила його. Дізнавшись від розвідки де саме польські сили, Гетьман відправляє на Городок 28 вересня частину військ під командуванням миргородського полковника Григорія Лісницького і невеликий корпус московських сил – рейтарські (кінні) ескадрони Г.Ромодановського. Цих сил було  біля 40 тисяч. Їм було поставлене чітке завдання – не допустити об’єднання польського війська з загонами „посполитого рушення” (загальної мобілізації),оголошеної Королем Речі Посполитої на які вони очікували і швидко розбити ворогаУ Коронного гетьмана С.Потоцького теж було до 40 тисяч війська. Причому в основному вершники. Польський табір мав форму квадрата і був розташований між болотами. Дістатися до нього можна було двома шляхами: або з півночі від ставу через броди під самим Кам`янобродом, або з півдня через місто Городок.Враховуючи це, Потоцький підсилив місто своїми жовнірами. Тому щоб звідси добратися до польського табору потрібно було б здобути місто, пробитися через дамбу, висипану між ставом і багнистим яром, через який тече ріка Верещиця – єдиний перехід з міста до дроздовицьких полів, де був польський обоз.Козацький табір розташувався зі східної сторони ставу коло Підгаю. Командувач Г.Лісницький розробив план битви. Він вступив в дію. Одразу ж першої ясної місячної ночі загін козаків добровольців, сівши на рибальські човни, доплив до міста з того боку, який прилягав до ставу й менше охоронявся. (В цей час озеро підступало майже до Львівської брами міста, на території теперішньої лікарні був став). Сміливцям  вдалось вийти непоміченими на берег, де вони підпалили кілька хат. Ясне полум`я, згідно плану, було сигналом до швидкого штурму оборонних валів та Львівської брами. Мешканці міста разом з польськими жовнірами, не підозрюючи про план козаків, взялися гасити пожежу. Їм на допомогу прийшла навіть варта Львіської брами, залишивши її з ослабленою охороною. Власне на це й розраховували козаки. Вони невеликими маневровими силами здійснили раптовий штурм оборонних валів міста, без особливих труднощів заволоділи ними, і брамою та відчинили її. До міста ринули основні козацькі сили, які вдарили по розгубленій польській залозі.Городок запалав тепер уже весь, і в ньому була запекла січа. Вцілілі жовніри втікали по греблі до польського табору. Так, вже вночі на 29 вересня,місто було здобуте штурмом. Козацькі війська, скориставшись панікою серед поляків, намагались оволодіти єдиним шляхом з міста до польського табору – греблею. Але свіжі сили поляків затримали наступ і цілу ніч відбивали козацькі атаки на греблі. Окрім цього поляки зруйнували міст із шлюзом, який був у греблі, і вода шаром у 2 метри з Городоцького ставу, який в той час був з’єднаний з Дроздовицьким, з потужною швидкістю протікаючи по жолобу зруйнованого мосту, створювала великі труднощі для переправи козаків на другий бік греблі. А там поляки вже встигли достатньо приготуватись, створивши додаткові бар’єри і встановивши легкі гармати, привезені з польського табору. Вода зі ставу також розлилася нижче за течією, утворивши велику перепону для оперативних дій від міської греблі аж до Черлян. На-завтра, 29 вересня козацькі воєначальники побачивши що не здолають польську оборону на греблі, вирішили шукати шлях наступу в іншому місці. Мешканці Городка, Підгаю, інших сіл всіляко допомагали своїм визволителям. Зокрема, показали інший можливий шлях до польського табору – через болота між Дроздовицьким ставом та Кам`янобродом. Спочатку козаки хотіли пройти кам`яним бродом (звідси село і отримало свою назву) через р. Верещицю. Але вивідали що поляки на високому західному березі добре укріпились і мали встановлені гармати. Отже штурм тут міг коштувати життя багатьом наступаючим. Тому було вирішено пробиратися трясовиною, порослою високою тростиною, що прикривала військо від ворога. Щоб дістатися іншого боку болота козаки розібрали кілька ближчих дерев’яних хат. Деревом вистелили кладку через болото. Полегшило переправу й те, що поляки розібравши шлюз тим самим знизили рівень води у Дроздовицькому ставі та навколишніх болотах. Потоцький у той час вивів своє військо з табору, вишикував його в бойовому порядку,виставивши посередині кавалерію, і вирішив дати генеральний бій визвольним військам.До полудня поміст був готовий і по ньому переправились спочатку московські рейтари в кольчугах і шоломах. За ними перейшла козацька піхота. Недоліком помосту було те, що по ньому не могла швидко проїхати кіннота і довелось спішитися. Але в цьому була й перевага – непомітність переходу. Поява козацько-московського війська, яке здолало серйозну перепону і не там де його очікували, а появилось ззаду, мало добрий ефект. Отже пополудні 30 вересня 1655 р. розпочався бій. Вишикувавшись у бойовий порядок, визвольні війська вдарили в центр польських сил, де були найсильніші полки поляків.Польській кавалерії вдалось стримати наступ московських рейтар і перейшовши в контратаку змусити їх до відступу. Коли польське військо почало їх переслідувати, козацька піхота керована полковником Г.Лісницьким вдарила з флангів. Навальною атакою, разом із свіжими козацькими силами, що постійно переправлялись через болото, вони розгромили обидва крила армії Потоцького. А надвечір був розбитий і польський центр. В книзі польського мемуариста„Пам’ятки Миколая Єймоловського” (Львів, 1850) автор пише, що розбиту армію козаки з москалями гнали аж до містечка Брухналь (тепер с. Тернавиця, Яворівського р-ну). Коронний гетьман С.Потоцький пробував оборонятися, але в брамі Брухнальського замку мало не загинув і мусів далі втікати з рештками війська через Яворів аж під аж під Ярослав, де розбите військо нарешті змогло зупинитись.В битві під Городком визвольні війська знищили значну частину армії Речі Посполитої, багато взяли в полон. Зокрема, виногородського старосту Гуревича,трьох ротмістрів, брацлавського воєводу Яна Потоцького, воєводу Сєрадського Биховського, знатних шляхтичів Балабана, Маковського. Від повного розгрому поляків врятувала ніч.Наступного дня після бою – 1 жовтня, всіх загиблих було поховано поряд з місцем битви і висипано курган, та встановлено дерев’яний хрест. Подячна СлужбаБожа пополудні була відправлена в дерев’яній церкві Святого Миколая, що на Заставському передмісті. На Службу Божу прийшли козацькі старшини, а також мешканці Заставського передмістя, Городка, Скітника.Після літургії полковник Лісницький дав розпорядження козацькому капелану подарувати церковній громаді на згадку про перемогу Євангеліє. Свята книга зберігалася тут аж до липня 1944 р., коли церква повністю згоріла.А далі командувач, залишивши в місті козацьку залогу, тріумфальною ходою рушив зі своїм військом до Гетьмана Б.Хмельницького, що таборував на околиці Львова. Докладно доповів керівництву про перемогу під Городком. Звістка про неї облетіла цілу Україну, Річ Посполиту, Московщину, Швецію та інші країни. Перемога в Городоцькій битві мала велике значення: тепер і Західна Україна, та Білоруські землі були визволені від польських окупантів.Українсько-російські та шведські війська на жовтень 1655 р. майже розгромили сили Речі Посполитої.На початок жовтня до західноукраїнських земель було передислоковано також корпус полковника Данила Виговського (брата Генерального писаря І.Виговського). Йшлося про поширення і зміцнення влади Гетьмана на всю Західну Україну. Так, під час переговорів з посольством Львівського магістрату ГетьманБ.Хмельницький та Канцлер І.Виговський підкреслювали що Гетьман став володарем усієї Руської землі. З під Львова Хмельницький посилав також частину свого війська на чолі з Д.Виговським, як наказним гетьманом, на Люблін. Цей похід був успішним. Взявши Люблін (вистояв тільки люблінський замок),а у ньому велику здобич, козаки повернулись до Хмельницького. Ходили також українські війська на Замостя, але й цього разу місто не взяли.Погромивши Потоцького під Городком, Хмельницький мав цілу Галичину в руках, але не хотів здобувати міст, щоб Московський цар не міг там ставити свої залоги. Зокрема він про це прямо писав шведському королю, що не хоче пускати Москву в Західну Україну, тому не здобув там нічого. (Див М.Грушевський Ілюстрована історія України, с.297). Під час облоги Львова, що тривала від 26 вересня до початку листопада, маючи достатньо сил Хмельницький відхилив наполягання московитів штурмувати місто й домогтися капітуляції міщан, та їх присяги цареві, обмежившись викупом.Здавалося, прагнення українців до возз’єднання своїх етнічних земель здійснювалися. Однак розвиток подій пішов іншим шляхом. Шведський король, на цей час легко здобувши Варшаву і більшість етнічних земель Польщі, робить політичну помилку – зажадавши від Хмельницького залишити Західну Україну і зняти облогу Львова.  На допомогу полякам виступив їх новий союзник – Кримський хан. З великою ордою він вдерся в Україну грабуючи і знищуючи все на своєму шляху. Йшов на Західну Україну. Йому негайно потрібно було дати відсіч. Хмельницький знімає облогу Львова і повертає назад. Дорогою українське військо та московські підрозділи були двічі атаковані ордою. У боях 14-15 листопада під Заложцями, й 20-21 листопада під Озерною, татари були розбиті. Хан змушений був 22 листопада піти на укладення договору з Гетьманом України, що передбачав такий бажаний нейтралітет Криму у війні України й Московії з Річчю Посполитою.Отже військова кампанія 1655 р. була успішною. Проте до повної перемоги над Річчю Посполитою, з різних причин, не дійшло. Західну Україну також не вдалось втримати. Протиріччя з Московією загострювались все більше. Війна тривала , а інтереси України вимагали нових союзів і нових перемог.Сьогодні мрія про те щоб видатна історична подія була гідно пошанованою, хай і поволі, але втілюється в життя. У 1990-х рр. громадськість Городка на околиці міста, саме при дорозі на Кам’янобрід, побудувала пам’ятну каплицю. Тут, на свято Покрови, завше людно, йдуть відправи за наших героїв – козаків та воїнів УПА, відбуваються урочисті заходи.

Переглядів: 480 | Додав: slivunchik | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar