22 травня 1861 року на Чернечій горі під Каневом відбулося перепоховання Тараса Шевченка, труну якого ще 8 травня вивезли з Петербурга.
Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. На кошти друзів 13 березня відбулися похорони видатного поета на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі.
 Але у своєму заповіті Тарас Григорович бажав поховати його на батьківщині, тому за першої можливості останню волю Кобзаря виконали. Завдяки багато
чисельним клопотанням Михайла Лазаревського у квітні
 того ж року був отриманий дозвіл на вивезення труни з прахом поета до України. З Петербурга Тараса Шевченка перевезли до Москви, а звідти – до Києва.
У столиці відбулася прощальна панахида у церкві Різдва Христового на Подолі, де з Шевченком прощалися студенти, поети, митці та багато звичайних киян.
 Спочатку поета навіть хотіли поховати у Києві і на цьому наголошували і його родичі, але Честахівський наполіг, аби зробити це все-таки у Каневі,
адже ще за життя поет мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева». 20 травня на пароплаві «Кременчук» прах Шевченка привезли до Канева,
22 травня у Успенському соборі відслужили панахиду і поховали українського генія на Чернечій горі, яку згодом перейменували на Тарасову.
Влітку 1884 року на Тарасовій горі збудували перший народний музей — «Тарасову світлицю», а на могилі встановили монументальний чавунний
пам`ятник-хрест за проектом В. Сичугова. У 1989 році на цьому місці з’явився Шевченківський національний заповідник.

22.05.2015 р біля театру Т.Г. Шевченко в городі відбудеться мітинг і концерт, кошти з якого підуть на підтримку войнів АТО.